“Я побачила, як донька впала, а коли підійшла ближче, в неї вже не було голови”: історія жінки про знущання окупантів
Через дев’ять днів після початку війни Вікторія та її чоловік Петро вирішили залишити Чернігів, щоб захистити своїх дітей.
12-річна Вероніка – дочка Вікторії від першого шлюбу. Наймолодшій доньці Барбарі лише рік. Вони вирушили з найнеобхіднішим. Коли вони виїжджали з околиць міста, біля села Ягідне їм перегородило дорогу каміння.
Петро зупинився, вийшов і почав відтягувати його. За лічені секунди їх автомобіль був обстріляний.
“Уламки порізали мені голову, і я стікала кров’ю. Моя старша дочка була налякана. Вероніка почала кричати, у неї тремтіли руки, тому я намагалась її заспокоїти. Вона вийшла з машини, і я пішла за нею. Тоді я побачила, як вона впала. Я підійшла ближче і в неї вже не було голови», – згадує Вікторія.
Російський снаряд потрапив у автомобіль, підпаливши його. Вона більше не бачила Петра, але його мовчання повідомило Вікторії, що він теж помер.
Наступні 24 години були відчайдушною спробою вижити. Вікторія та її маленька Барбара сховалися в припаркованому автомобілі, але стрілянина почалася знову. Вона підбігла до невеликої будівлі, де, очевидно, були розміщені солдати. Сховавшись там, вона думала, як захистити себе та свою доньку.
Наступного дня їх помітив російський патруль і доставив у село Ягідне. Наступні 24 дні вони провели у підвалі місцевої школи. Люди вмирали без доступу до необхідної медичної допомоги.
За словами Вікторії, у кімнаті було 40 осіб. Немає світла, тому використовували свічки та запальнички. Недостатньо повітря, утруднене дихання. Ходити в туалет майже не можна, тому люди змушені користуватися відрами.
«Люди захворіли від нестачі фізичних навантажень, вони сиділи на стільцях, спали на стільцях. Ми бачили їхні судини, вони кровоточили, тому ми робили перев’язки», – згадує Вікторія.
За таких обставин Вікторії довелося подумки пережити жахливу втрату чоловіка і старшої дочки. Вона сказала, що трималась, скільки могла, зосередившись на порятунку життя своєї молодшої дитини.
Наразі Вікторія та Варвара перебувають у Львові у відносно безпеці. Петро і Вероніка поховані в лісі.
