Жінка народила дитину, щоб здоров’я покращити, а потім 3aлишилa новонароджене немовля в роддомі
Софія вирішила завагітніти та народити дитину, лише, щоб позбутися ендометріозу.
В роддом вона лягла за кілька днів до передбачуваної дати народження. Дивлячись на неї, то одразу складалося враження, шо вона освічена та вихована жінка. Їй було тридцять п’ять років.В медичній книжці у неї були записані всі аналізи, які вона здавала в приватній лабораторії, крім того, вона заключила договір з роддомом на роди.
Жінка наполягала на тому, аби їй зробити кесарів розтин, бо її дуже лякало народження дитини. Та у неї не було причин робити цю операцію, тому вона чекала, коли почнуться перейми. Води відійшли під ранок, і у неї з’явилася повністю здорова дитина, як дві краплі води схожа на неї.
Усі здивувалися, коли Софія, цілком несподівано і не притаманно для породіллі, не захотіла глянути на немовля і попросила, щоб медсестри її віднесли геть.
Їй зовсім не турбувало, як себе почуває дитинка, чи все добре, ба, навіть, вона не запитала якої дитина статті. Лікарі були вражені такою поведінкою жінки, але сперечатися ніхто не став, все списали на післяпологову депресію.
Та вже зранку ми зрозуміли, що це ніякий не стрес і депресія, а завчасно запланована справа.
Вона просто таким чином вилікувати ендометріоз. Залишати дитину собі вона не хотіла і не збиралася цього робити. Без будь-якого гризіння совісті вона відмовилися від сина, а при виписці залишила контактний телефон батька дитини.
“Чоловік і гадки не мав, що я була вагітна від нього. У нас був короткочасний роман, а коли я дізналася, що чекаю від нього дитину, то припинила ці стосунки.
Можливо він захоче забрати сина, але щось я в цьому дуже сумніваюся”. – сказала Софія і пішла.
У нас тряслись руки, коли ми набирали номер телефону цього чоловіка. Ви й уявити не можете, як це складно пояснити чоловіку, що у нього народилася дитина, про яку він навіть не підозрював. Ми були впевнені на всі 100%, що він просто кине трубку, так і сталося.
Та через півгодини він вже стояв в приймальні роддому. Він був простим робочим, працював на заводі слюсарем. Він без сумніву у словах, сказав, що забирає сина. На нього чекал складний і довгий процес підтвердження батьківська, але Софія, погодилася йому у цьому допомогти.
У нас текли сльози та защемило у серці, коли ми дивилися на картину, коли чоловік акуратно та ніжно бере свого сина на руки.
